Ліна Костенко — одна з найвідоміших українських поетес, чиє ім’я знає кожен школяр. Але шкільна програма розповідає лише частину історії. За нею — репресований батько, 16 років заборони і планета в космосі з її іменем.
Дитинство і родина Ліни Костенко
Ліна народилась 19 березня 1930 року в місті Ржищів на Київщині, у родині вчителів.
Батько — ворог народу
Батько поетеси Василь Костенко знав 12 мов. У 1936 році його заарештували як «ворога народу» і засудили на 10 років концтаборів. Маленька Ліна отримала тавро «дочки ворога народу» — і несла його все дитинство.
Існує легенда: коли енкаведисти прийшли з обшуком і вимагали показати зброю, Василь мовчки кивнув на колиску. Там спала шестирічна Ліна.
Мрія стати льотчицею
У дитинстві майбутня поетеса мріяла не про вірші — вона хотіла літати. Одного дня взяла стару мамину парасольку, натягнула на неї простирадло і піднялася на горище. Стрибнула з саморобним парашутом — і ледве не загинула. З мрією про небо було покінчено назавжди.
Освіта і перші вірші
У 15 років Ліна Костенко вже читала Платона, Арістотеля і Дідро. Школу закінчила з медаллю, перші вірші опублікувала у 16.
Далі — два інститути:
- Київський педагогічний інститут;
- Московський літературний інститут імені Горького — тодішня всерадянська «кузня літераторів».
Перша збірка «Проміння землі» вийшла у 1957 році і одразу привернула увагу читачів та критиків.
Шістдесятництво і заборона творів
У 1960-х Костенко стала активною учасницею руху шістдесятників — митців, які відкрито боролися за українську мову і культуру.
Квіти, які заарештували
На суді над дисидентами вона кинула засудженим квіти. Квіти негайно «заарештували», а саму Ліну відвели на допит. Після цього її твори заборонили друкувати — на 16 років.
Саме в цей час вимушеного мовчання вона написала свої найвідоміші твори — «Марусю Чурай» і «Берестечко».
Збірка, яку знищила цензура
У 1963 році збірка «Зоряний інтеграл» вже була готова до друку. Радянська цензура зняла її в останній момент — книжка так і не вийшла.
Маловідомі факти про поетесу
Про молоду Ліну ходили легенди. Поет Дмитро Павличко зізнавався, що досі береже коробку сірників — купив її колись, щоб при зустрічі прикурити Ліні цигарку.
Таємне кохання і музика
Поет Василь Симоненко був молодший за неї на п’ять років. Його друг згадував: «На неї не можна було дивитися без захвату — жіночна, з лукавинкою в очах».
Улюблений музичний твір Ліни Костенко — «Реквієм» Верді, особливо частина «Dies Irae» — «День гніву». Важко назвати це випадковістю.
Чорнобиль, АТО і космос
У 2005 році Костенко взяла участь в експедиції до Чорнобильської зони відчуження. У 2015-му — приєдналась до гуманітарної акції «Другий фронт АТО». Тихо, без камер і гучних заяв.
Того ж 2015 року мала планета Сонячної системи № 290127 отримала назву Lіnakostenko.
Ось коротко, чим ще відзначилась поетеса:
- лауреатка Шевченківської премії 1987 року за роман «Маруся Чурай»;
- перша лауреатка Міжнародної премії імені Олени Теліги (2000);
- почесний доктор Чернівецького національного університету (2002);
- номінантка на Нобелівську премію з літератури (2022).
Кожне з цих визнань вона прийняла без пафосу.
Відмова від нагород і публічності
У 2005 році президент Ющенко хотів вручити їй звання Героя України. Костенко відмовилась. Її відповідь стала крилатою: «Політичної біжутерії не ношу».
Життя без камер
Пізніше вона так само відмовилась від премії «Золотий письменник України». Досі уникає публічності, майже не дає інтерв’ю і не з’являється на офіційних заходах.
Родина і літературний спадок
Донька поетеси Оксана Пахльовська стала письменницею і завідує кафедрою україністики в Римському університеті «Ля Сап’єнца». Онука Ярослава-Франческа вивчає там само філософію. Син живе в США і працює програмістом.
Три покоління — різні шляхи, але та сама впертість і незалежність.
Життя і творчість Ліни Костенко — це приклад того, як людина може зберегти себе навіть тоді, коли система робить усе, щоб зламати. Вона писала, мовчала і знову писала — і кожне її слово досі живе.
